|
«Свобода слова», 17 травня, 23:00, ІСТV,Україна.
http://svobodaslova.ictv.ua/ukr/catalog/2010-05-17/text397.html
" Куликов: В ефірі програма "Свобода слова". При центральному мікрофоні Петро Толочко – академік, директор Інституту археології НАНУ і член Громадської ради з гуманітарних питань при Президенті України. Пане Толочко, представники влади заявляють, що є потреба створення спільної комісії істориків України і Росії і обговорення складних тем у минулих взаєминах. Наскільки це можливо, коли деякі історики Росії досі розглядають питання… поняття України як "окраїна великої Росії, великої імперії"?
Толочко: Ну, я би не загострював так питання і не говорив би, що деякі історики Росії розглядають Україну як окраїну своєї держави. Я таких не знаю. Може, ви їх знаєте – вам пощастило. А що стосується…
Куликов: Може, навпаки: не пощастило.
Толочко: А що стосується комісії, то це розмова не сьогоднішня. Комісія така існує, існувала всі попередні роки і при "оранжевому" режимі, як говориться. Є така комісія з боку Російської академії наук – її очолює академік Чубар'ян Олександр Оганович. А з боку України її очолює академік Смолій Валерій Андрійович. Комісія ця покликана розглядати болючі, спірні, контроверсійні питання нашої давньої, ну і порівняно недавньої історії. Це не означає, що ця комісія запропонує якийсь канонічний – на зразок Біблії – підручник, за яким будуть вчитися в Україні і в Росії. Ця комісія покликана для того, щоб відпрацювати краще оці спірні питання і знайти, можливо, прийнятні для обох сторін розв’язки, які б були відображені в підручниках і тої, і тої країни. Я думаю, це загальна практика. Така комісія існує з Польщею, такі комісії існують в інших країнах. Тут нічого немає.
Куликов: А назвіть, будь ласка, от зараз одну-дві найбільші проблеми нашого минулого, які розглядає ця комісія.
Толочко: Ну ви знаєте, у нас проблем стільки, що так… ну, відразу я вам скажу: проблема Київської Русі.
Куликов: Або Русі… не Київської.
Толочко: Це українська держава чи це російська держава? Чи це, може, білоруська держава, правда? Проблема входження України до складу Росії. Це була інкорпорація насильна чи це було волевиявлення тодішнього українського народу і тодішнього українського політикуму?
Звісно, дуже добре, коли створюються комісії істориків українсько-російські, польсько-українські, які дискутують ті чи інші проблемні питання. Це справді практикується в усьому світі...
Куликов: А наскільки я пам’ятаю, віце-прем’єр Семиноженко сказав, що не буде спільного підручника(учебника).
В’ятрович: Ну, бачите, якось так у нас влада грає на двох, що з одного боку маємо спочатку радикальну заяву міністра освіти про те, що ми робимо спільний підручник, потім – якесь своєрідне пом’якшення, що підручника не буде...
Пиріг: Петре Петровичу, ви все ж таки вважаєте, що Київська Русь була більше зародком української державності чи російської державності? Беручи до уваги, що Московське князівство було частиною Київської Русі – так? – і просто Московське князівство відкололося – відомо – із Юрієм Долгоруким, Андрієм Боголюбським і так далі… як вони воювали ще із Київською Руссю. От все-таки як ви вважаєте: Київська Русь наближена більше до української державності чи до російської?
Толочко: Ви знаєте, коли ви задаєте таке питання, то мені приходить на пам’ять недавня дискусія, коли наші надзвичайно національно схвильовані говорили про те, що Ярослав Мудрий – це український князь, Володимир Мономах – це український князь. А от москалі ці – Юрій Долгорукий і Андрій Боголюбський – нищили нашу ідентичність і наш Київ. А Юрій Долгорукий – це син Володимира Мономаха. Андрій Боголюбський – онук Мономаха. То можемо ми так ставити питання? Ви знаєте, мене сьогодні тривожить не те, що ми – кожний – боремося за те, щоб якось уособлювати оту єдину величезну державу європейську... українці, росіяни і білоруси. Мене сьогодні хвилює те, що ми починаємо відмовлятися від тієї спадщини. Українці говорять, що оце Київська Русь – от до хутора Михайлівського. А дальше – то вже москалі, то не ми. А Чернігівське князівство аж до Лопасні сягало. Білоруси сьогодні говорять: "Та яка там Київська Русь? Від початку була Білоруська держава з центром в Полоцьку". А росіяни подивилися, що ми і білоруси так заповзято відмовляємося, – і вони говорять: "Та що там Київ? Пуповиною Русі був Новгород". І сьогодні, по суті, єдиний організм – держава, – якою ми всі, слов’яни – східні слов’яни, – мусимо пишатися. Ми її розірвали так, як розірвали Радянський Союз".
- Как видите, цель - написание совместного российско-украинского учебника по истории. Поэтому просто идёт "подготовка" архивов.
|
Многие деятели Ренессанса, похоже, сами участвовали в обмане, причем, вероятно, многие и с "благородной" целью - сделать их кумиров получше, чем они были в самом деле. А источников крайне мало. Цари-короли озабочены прежде всего доказательствами их прав на престол, а на прочее им было наплевать. Так что отнеся работу "министарства правды" на 1984 год Оруэлл ошибся лет на 400-500, когда именно таковые фальсификации могли быть успешными в силу невежества народа и крайней малочисленности источников и в 1484 или там в 1584 можно было убедить непосвященных в верности заведомого подлога. А потом и сами авторы подлога поумирали и все забылось 
