|
Два известных сюжета:
1. Кирилл философ едет к хазарам (по просьбе кагана) и ведет там проповеди (в числе прочих религий), в том числе долго беседует с ихним каганом. С почетом возвращается.
2. Владимир призывает к себе разные религии и от греков к нему прибывает некто греческий философ, который тоже ведет беседы и почетом отбывает.
А вот Густинская летопись прямо называет греческого философа Кириллом:
Или такой чей-то текст:
http://shron.chtyvo.org.ua/Zhylenko_Iryna/Synopsys_Kyivskyi_Lavrskyi_almanakh.pdf
"ПРО ПОСЛІВ ГРЕЦЬКИХ ДО ВОЛОДИМИРА
Коли, отже, прийшли до Володимира посли від царів грецьких Василя і Костянтина, Кирило філософ 517 з іншими, то з Володимиром той премудрий муж, Кирило-гречин, довгу бесіду мав про Віру Християнську, почавши від Сотворіння світу, по всіх Пророцтвах аж до Втілення Господа нашого Ісуса Христа — про Хрещення, про Страсті, про Розп’яття, про
-92-
Триденне Його із мертвих Воскресіння. В кінці ж додав оповідь про Друге Пришестя Христове, про Страшний Суд, про муку грішним, і про Царство Безкінечне, праведним вготоване. І подарував йому запону велику золототкану, тими ж царями грецькими та патріархом прислану, на якій було мистецьки зображено Страшний Суд Божий. Подивившись на неї уважно, Володимир попросив Філософа, аби витлумачив йому про тих, які стоять праворуч, і тих, що стоять ліворуч. І повідав йому Філософ: "Праворуч стануть ті, що вірують в Господа нашого Ісуса Христа, і хрестяться в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, і роблять справи добрі, а по смерті тимчасовій — Вічне Життя й Царство Небесне успадкують. Ліворуч же стануть <ті>, котрі не вірять у Бога, і нехрещені, беззаконно живуть, і справи погані згідно своїх похотей творять. Ті у вічний вогонь геєнський на безкінечні муки, де черв неусипний і скрегіт зубів, підуть". Почувши це, Володимир зітхнув, і каже: "Благословенні ці, які стануть праворуч. Горе ж тим, котрі будуть ліворуч". А Кирило святий відповів: "Якщо охрестишся, царю, й погані справи припиниш <творити>, будеш і ти праворуч. Якщо ж у поганстві житимеш — ліворуч і твоє місце буде". Володимир же обіцяв христитися, а по тому відповів: "Подумаю і дізнаюся більше про всі віри". І відпустив Філософа з великими дарами і з честю" 518.
ПРО РАДУ ВОЛОДИМИРОВУ ЩОДО ВІР І ПОСОЛЬСТВО
Коли пішов святий Кирило Філософ, зізвав до себе Володимир бояр своїх та радників до граду Володимира, що лежить над Клязьмою-рікою, якого побудував у своє ім’я, і до якого столицю чи престол свій царський із Києва переніс був, і перебувала столиця царська там аж до Іоанна Даниловича, князя Білоруського, котрий переніс її з Володимира до Москви-граду 519. І переказав Володимир боярам своїм промови різних послів, віри свої хвалити до нього присланих. І про Кирила Філософа, що від царів грецьких"
Там кстати мелькает некий Анастасий (Анастасий есть и в ТИ после Кирилла-философа):
"Володимир, зібравши велику силу військову, пішов до Таврикії 523, яку нині Перекопом називають, де взяв Кафу 524, славний град грецький. А потім головне місто всієї Таврикії Херсон 525, що лежало над морем Понтійським, взяв, перетявши прісну воду, що підземними рурами текла, і які показав Володимиру херсонський протопоп Анастасій, на стрілі написавши, і стреливши її з лука з граду Херсона перед шатром його."
Надо бы почитать Густинскую летопись.
Update:
Кирилл у Владимира, оказывается, часто упоминается:
"Речь философа"
http://oldhat.ru/rus_hrist/05_06.htm
"Прежде всего, многие летописные кодексы называют имя греческого философа — Кирилл (или Константин). Упоминания этого имени находим в Софийской первой летописи, в Тверском сборнике, в Сокращенном своде 1493 г., в Никаноровском, Вологодско-Пермском, Мазуринском и т. д. Имя Кирилл выступает в киевском Синописе и других источниках. Вряд ли могут быть сомнения, что речь идет об известном славянском просветителе: параллелизм имени (Кирилл — Константин) исключает возможность дискуссии по этому поводу. Понятно, гипотеза о поздней интерполяции не может быть принята: кому бы пришло в голову приписать речь, произнесенную в 986 г., человеку, который жил за столетие до того?! Напротив, исключение ”компрометирующего” имени более поздними книжниками выглядит вполне правдоподобно.
Поэтому считаем неоспоримым, что авторство ”Речи” действительно было вначале приписано Кириллу Философу (последний термин следует писать с заглавной буквы) и отнесено к 60-м годам IX в. Итак, мы имеем еще один случай переадресовки и передатировки древнего сюжета: перенесение текста из эпохи Аскольда во времена Владимира Святославича — подобно тому, как другие документы фантастически связали имя ”равноапостольного” князя с именами патриарха Фотия и митрополита Михаила Сирина.
Важным является употребление в ”Речи” александрийского летоисчисления. В тексте читаем: ”В лђто 5000 и 500 посланъ бысть Гаврилъ въ Назарефъ къ дђвици Марии, от колена Давидова, рещи ей: ”Радуися обрадованая, Господь с тобою…””. Таким образом, рождение Христа в тексте ”Речи” четко поставлено на 5500 г. от ”сотворения мира”. Такая дата исключает возможность рассматривать ”Речь” как органичную часть летописного текста; хронисты XI—XII вв. неизменно пользовались принятым в то время в византийской литературе константинопольским летоисчислением, согласно которому рождение Христа относилось к 5508 г. от ”сотворения мира”. Зато александрийская эра широко использовалась в иконоборческое время. В частности, она фигурирует в бревиарии патриарха Никифора, откуда была заимствована летописцем Аскольда. Итак, и этот факт отсылает нас по меньшей мере к IX в."
|
